Блог о работе

Кожен заробляє і підробляє так, як йому виходить, як дозволяють совість, можливості. Для когось робота двірника — принизлива, а для когось — єдиний спосіб вижити у цьому світі. Хтось вміє проектувати будинки, хтось стригти, інші — розкрутити сайт. Головне — хотіти і шукати можливостей. Якщо дотримуватись думки, що кожен сам коваль свого щастя, а не керуватись долею, то стає набагато простіше і зрозуміліше все: хто ти, що тут робиш, для чого, яким чином і так далі.

Тема досить обширна і важко охопити усі аспекти і тонкощі. Але є головне (стержень): відносність достатку у суспільстві. Кастовий поділ зберігся хіба що в Індії. Але це якщо говорити про офіційний і очевидний. А так то він існує у всьому світі. Утопія про рівноправ’я і соціальну рівність ніколи не приживалась і себе не виправдовувала. Навіть при Радянському Cоюзі, під сильним тиском і то не витримали опори і все розвалилось. Тут зіграло роль прагнення людей до справедливості, розвитку і права вибору. Бо будь-які навіювання, особливо якщо вони масові і неприродні, не мають майбутнього.

Так от, різноманітність професій — також одна зі складових того ж права вибору. Мало того, ще й по суті такий собі “природній відбір”. Тобто, сильніші духом, розумом і тілом ідуть вперед, а слабші їм допомагають. Особливо сьогодні, коли основну роль відіграють амбіції та сила духу, необхідно лише правильно підібрати роботу, не тільки для заробіку, але й для душі.

Є хороші лідери і є хороші виконавці. Головне, щоб кожен був на своєму місці і не переймав відповідальність іншого. Це, в принципі, закономірність сучасного життя. Та й не тільки сучасного, оскільки завжди і всюди була якась певна градація, яка утворювала систему і визначала рівень існування суспільства. Це не добре і не погано, це — природньо і необхідно. Все має свої правила, а інакше був би хаос.

Є ще досить важливий момент. На якому щаблі б не знаходилась людина, в неї завжди є шанс піднятись вверх. Інша справа, що хтось не може цього використати, а хтось — просто не хоче. Звинувачувати людей у цьому не можна, так як їх це, очевидно, влаштовує. Ініціативних в загальному мало, більше якраз таких, яким важливіші спокій і стабільність. Одиниці ризикують і прориваються вперед, а ще менше досягають поставлених цілей.

Але як би там не було, всі професії мають свою значущість і всі потрібні. Якісь більше, якісь меньше, але тим не меньше… Головне — конкретно визначитись, чого саме Ви хочете і йти до цього. І кожна поразка у досягненням не має бути розчаруванням, має бути стимулом. Ви ж ніколи не знаєте, як воно буде в майбутньому. Тому потім можете пошкодувати, що занадто рано здались. Правду говорять, що “краще шкодувати про те, що зробив, ніж про те, чого не зробив”. Тому робіть висновки і дійте відповідно до свого потенціалу.

Случайные записи